Інструкція для медичного застосування препарату Лінкоміцин

Ціна на медичний препарат Лінкоміцин становить - 36 грн.

Склад:


  • діюча речовина: lincomycin;
  • одна капсула містить лінкоміцину гідрохлориду у перерахуванні на лінкоміцин – 250 мг;
  • допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.
  • оболонка капсули: титану діоксид (Е 171), желатин.

Показання.


Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивних аеробних або анаеробних бактерій:
  • Інфекції ЛОР-органів, включаючи тонзиліт, фарингіт, середній отит, синусит, мастоїдит, скарлатина, а також як допоміжна терапія при дифтерії.
  • Інфекції дихальних шляхів, включаючи гострий і хронічний бронхіт, пневмонію.
  • Інфекції шкіри і м'яких тканин, включаючи панікуліт, фурункульоз, абсцес, імпетиго, вугри, інфекції ран, а також такі стани, як бешиха, лімфаденіт, пароніхія (панарицій), мастит і гангрена шкіри.
  • Інфекції кісток і суглобів, включаючи остеомієліт і септичний артрит.
  • Септицемія і ендокардит.
  • Бактеріальна дизентерія. Хоча Shigella є резистентною до лінкоміцину in vitro (мінімальна інгібуюча концентрація приблизно 200-400 мкг/мл), лінкоміцин є ефективним для лікування дизентерії, оскільки в кишечнику досягаються дуже високі рівні лінкоміцину (приблизно 3000-7000 мкг/г у випорожненнях).

Протипоказання.


Відома підвищена чутливість до лінкоміцину або кліндаміцину чи будь-якого іншого компонента препарату.

Тяжкі грибкові захворювання шкіри, слизової оболонки порожнини рота, піхви. Тяжка печінкова/ниркова недостатність. Коліт, діарея нез’ясованого походження. Міастенія.

Спосіб застосування та дози.


Для забезпечення оптимального всмоктування препарату бажано не їсти протягом 1-2 го-дин до прийому або після прийому лінкоміцину.
Дорослі
Тяжкі інфекції, спричинені чутливими збудниками: по 500 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин).
Більш тяжкі інфекції: по 500 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин).

Діти (від 6 років)
Тяжкі інфекції: 30 мг/кг на добу, розподілити на 3-4 прийоми рівними дозами.
Більш тяжкі інфекції: 60 мг/кг на добу, розподілити на 3-4 прийоми рівними дозами.

Термін лікування визначається індивідуально.

При інфекціях, спричинених бета-гемолітичним стрептококом, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів.

Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок. Оскільки у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок збільшується період напіввиведення лінкоміцину, це є підставою для зменшення частоти прийому лінкоміцину.

Якщо виникає необхідність терапії лінкоміцином хворих з тяжким ураженням функції нирок, то дозування препарату повинно становити від 25 до 30 % рекомендованої дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Передозування.


У випадку передозування можливе виникнення вторинних гастроінтестинальних розладів, включаючи біль у животі, нудоту, блювання та діарею. Описано тяжкі реакції з боку серцево-легеневої системи після занадто швидкого внутрішньовенного введення нерозведених високих доз. Такі реакції не виникали, якщо препарат був розведений згідно з рекомендаціями. Лікування передозування можливе за допомогою шлункового лаважу або провокування блювання. Специфічний антидот не відомий.

Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні для виведення лінкоміцину з крові.

Побічні реакції.


  • З боку шлунково-кишкового тракту – глосит, стоматит, нудота, печія, блювання, езофагіт, дискомфорт і біль у животі, персистуюча діарея, псевдомембранозний коліт, свербіж у ділянці ануса, при тривалому застосуванні у високих дозах – кандидоз.
  • З боку центральної нервової системи – запаморочення.
  • З боку кровотворної системи – нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія і панцитопенія.
  • Реакції гіперчутливості – ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба, анафілактичний шок, мультиформна еритема, випадки, схожі на синдром Стівенса – Джонсона, деякі з них розвивались у хворих з гіперчутливістю до пеніциліну.
  • З боку шкіри та слизових оболонок – свербіж, висип на шкірі (уртикарний, папульозний), кропив’янка, вагініт та поодинокі випадки ексфоліативного і везикулобульозного дерматиту, гіперемія шкіри.
  • З боку сечостатевої системи – порушення функції нирок (азотемія, олігурія, протеїнурія).
  • З боку органів чуття – дзвін у вухах, вертиго.
  • З боку печінки – жовтяниця, зміни показників функціонального стану печінки.
  • Інші – загальна слабкість.

Фармакодинаміка.


Залежно від чутливості мікроорганізмів і концентрації антибіотика, Лінкоміцин може виявляти як бактеріостатичну, так і бактерицидну дію. До спектра активності in vitro підпадає ряд збудників.

Чутливі мікроорганізми (мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) 8 мкг/мл), у т. ч. Streptococcus faecalis, Neisseria, більшість штамів Haemophilus influenzae, Pseudomonas та інші грамнегативні мікроорганізми.

Хоча бактерії роду Shigella резистентні in vitro до лінкоміцину (МПК приблизно дорівнює 200-400 мкг/мл), лінкоміцин ефективний при цьому захворюванні у зв'язку з тим, що в кишечнику досягається дуже високий рівень лінкоміцину (приблизно 3000-7000 мкг/г випорожнень).

Спостерігалась перехресна резистентність дисоційованого типу in vitro між лінкоміцином і кліндаміцином з одного боку і макролідами (еритроміцин, олеандоміцин і спіраміцин) – з іншого боку. Абсолютна перехресна резистентність існує між лінкоміцином і кліндаміцином. В експериментах in vitro та in vivo не відзначено швидкого розвитку резистентності мікроорганізмів до препарату Лінкоміцин. У стафілококів резистентність in vitro до лінкоміцину або кліндаміцину розвивається повільно, поступово.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лінкоміцин проникає через плаценту та визначається у сироватці пуповинної крові на рівні 25 % від рівня у сироватці матері. Накопичення, що спостерігалося в амніотичній рідині, не є значущим. Однак у дітей пацієнток, які приймали лінкоміцин на різних термінах вагітності, не спостерігалось збільшення частоти вроджених аномалій або уповільнення розвитку в порівнянні з контрольною групою при спостереженні до семирічного віку. Лінкоміцин слід призначати в період вагітності тільки у разі необхідності.

Лінкоміцин був виявлений у грудному молоці людини в концентрації від 0,5 до 2,4 мкг/мл, тому під час застосування лінкоміцину годування груддю слід тимчасово припинити.

Діти.
Не призначають препарат у цій лікарській формі (капсули) дітям віком до 6 років.

Умови зберігання.


В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності. 4 роки.
Упаковка. По 10 капсул у блістері, 3 блістери в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.

Більш детальну інформацію ви знайдете в офіційній інструкції від виробника, яку можна СКАЧАТИ [147,07 Kb] (cкачиваний: 1) на нашому сайті!

Інші лікарські засоби: